Навчання з PR-менеджмент, SMM й E-commerce specialist (електронна комерція) для жінок-переселенок, організоване такими само жінками-переселенками, стартувало на Закарпатті – перший тренінг відбувся в Ужгороді 28 липня.
Аліна Лебеденко
– Я вже кілька років маю свій інтернет-магазин, – каже Аліна Лебеденко, переселенка з Луганської області. – І тепер, після переїзду у Сваляву на Закарпаття, саме цей магазин годує мене й мого шестирічного сина. У Старобільську я, крім цього, як ФОП надавала бухгалтерські послуги, але поновити цю діяльність в Закарпатській області складно – всі ніша зайняті. Переконана, що знання, які я отримаю під час тренінгів, допоможуть вдосконалити роботу мого інтернет-магазину й зробити його більш прибутковим.
– Крім можливості отримати корисні навички, це навчання зацікавило мене ще й тим, що воно орієнтовано на жінок, – каже Тетяна Зінченко, яка у березні минулого року з Рубіжного на Луганщині переїхала в місто Іршава Закарпатської області. – Я завжди позиціонувала себе як людину, а не просто як жінку. Вважаю, що в багатьох аспектах у жінок значно менше можливостей, ніж у чоловіків, особливо при наявності маленьких дітей.
До речі, перший тренінг був присвячений правам людини й темі гендерної рівності – як переконані організаторки проєкту, будь-яке навчання треба починати саме з цього.
Працевлаштування жінок з урахуванням специфіки Закарпаття
Чому виникла потреба саме в такому навчанні для переселенок саме в Закарпатській області?
Чудова екологія, унікальні джерела з мінеральною водою, неймовірно красива заповідна природа – все це робить Закарпатську область максимально привабливою для туристів. А віддаленість від російського кордону – ще й привабливою для тих, кого з дому вигнала війна. Проте платою за цю курортність, за цю туристичну привабливість є безробіття, особливо жіноче. Тут відсутні великі підприємства, і знайти собі застосування на Закарпатті можна в першу чергу в туристичній галузі чи в медичній – або в дотичних до них сферах (перевезення, б’юті-послуги, торгівля тощо). Ці ніші здебільшого зайняті місцевим населенням, і вимушеним переселенцям досить важко тут конкурувати на ринку праці. Особливо тим, чия попередня професійна діяльність була пов’язана з великими промисловими підприємствами Донбасу. Особливо якщо ти ще й мама маленьких дітей.
Марина Бражнікова, керівниця ГО «Майстерня щастя», все це розуміє дуже добре – бо й сама двічі переселенка (спочатку з Луганська, потім із Старобільська), бо й сама тричі мама. Тому й надумала організувати для жінок-переселенок навчання, яке б дало їм навички для дистанційної зайнятості у таких галузях, як PR-менеджмент, SMM, E-commerce specialist (електронна комерція) тощо.
Бажаючих удвічі більше, ніж передбачалось. Чому?
Проєкт, який стартував на Закарпатті завдяки ідеї Марини Бражнікової, називається «Жіноче підприємництво як інструмент економічного розвитку громад». Він передбачає навчання жінок у трьох містах регіону: у Сваляві, де мешкає й сама пані Марина, а також в Іршаві та в обласному центрі – Ужгороді.
– Ми планували залучити до навчання 30 жінок, але станом на середину липня мали вже 68 заявок, – розповідає пані Марина. – Максимальна кількість бажаючих в Ужгороді. Безумовно, ми нікому не відмовляємо – зрештою, на курсах буде більше слухачок, ніж планувалось.
У Марини Бражнікової є досвід організації курсів з перекваліфікації саме для жінок-переселенок: у 2018році ГО «Майстерня щастя» у Старобільську на Луганщині проводила навчання з крою та шиття. І великий відсоток слухачок тих курсів дійсно почав заробляти завдяки набутим навичкам: на перший погляд простенькі, але якісні й стильні сумки чи фартухи виявились затребуваними на місцевому ринку та за його межами.
З того часу минуло кілька років, змінилися й регіон, у якому доводиться працювати, і ринок праці, й інші об’єктивні фактори. Отже, цього разу членкині ГО «Майстерня щастя» вирішили сфокусуватись на тому, щоб дати жінкам інші навички – тих, які вони потребують саме тут і саме зараз. І перш, ніж заповнити грантову заявку, ретельно проаналізували потреби жінок-переселенок, яких життя закинуло в Закарпатську область.
Якщо говорити саме про місто Свалява й сусідні села – усі переселенці тут так чи інакше вже багато разів отримували допомогу, брали участь у різних заходах, отримували консультації психолога, юриста, інших фахівців саме у Старобільському гуманітарному хабі. Тобто, встигли перезнайомитись між собою саме в цьому закладі і саме завдяки його роботі. До речі, стосується це не лише ВПО зі Старобільщини чи в цілому з Луганської області – у хабі не відмовляють нікому.
Отже, саме на базі Старобільського гуманітарного хабу з січня по березень поточного року ГО «Майстерня щастя» провела дослідження, щоб з’ясувати, яких саме навичок потребують жінки-переселенки. У першу чергу цікавились потребами вразливих категорій жінок з числа ВПО, одиноких та багатодітних матерів, жінок з інвалідністю. Потреби переселенок вивчали через анкетування, фокус-групи й особисті зустрічі – тобто, через звичайне людське спілкування.
– І ми виявили, що жінки, яким конче необхідна робота, не можуть самостійно знайти для себе оптимальну вакансію чи курс навчання через відсутність навичок неформальної освіти. Вони досить часто навіть не знають, з чого почати, як себе презентувати, як скласти план майбутнього бізнесу тощо, – розповідає пані Марина. – Крім того, більшість курсів, які на сьогодні пропонують оволодіння певними навичками (у тому числі SMM, е-комерція) є платними й досить дорогими.
Так, одна з наших співрозмовниць-переселенок розповіла, що заплатила за онлайн-курси з програмування й англійської мови 40 тисяч гривень – і це при наявності знижки, без якої вартість становила б 45 тисяч. Тим часом ГО «Майстерня щастя» пропонує жінкам – завдяки донорам – безоплатні курси у дотичній сфері, тому й бажаючих виявилось більше ніж багато.
– Проблем при працевлаштуванні жінок-переселенок безліч, – продовжує пані Марина. – Це і брак вакансій за спеціальністю та за рівнем освіти, і брак навичок пошуку роботи, і той факт, що на наявних вакансіях пропонують дуже низьку заробітну плату… А одна з найсерйозніших проблем саме на Закарпатті пов’язана з відсутністю можливості влаштувати дитину в школу чи садочок. Адже в Закарпатській області зареєстровано понад 40 тисяч дітей ВПО, і в жінок у певних населених пунктах дуже часто просто відсутня можливість влаштуватись на роботу, бо немає з ким залишити дитину або дітей.
Показово, що тема дітей – виховання, освіти, лікування, дозвілля – постійно звучала під час тренінгу, в тому числі в неформальному спілкуванні, адже всі слухачки й організаторки навчання – мами, у тому числі багатодітні.
– Зазвичай у жінок відсутні можливості обговорити певні теми, ті ж гендерні проблеми, і одна з переваг нашого проєкту – те, що крім знань, ми даємо жінкам таку можливість – Каже Маріанна Колодій, тренерка, викладачка Ужгородського національного університету, одна з організаторок проєкту.
До речі, під час неформального спілкування прозвучало питання: чи можна буде приїжджати з дітьми на багатоденні сесії? Адже на один день залишити дитину значно простіше, ніж на п’ять. І відповідь була «так».
– У Сваляві у нас вже є можливість приймати слухачок курсів з дітьми, – каже Марина Бражнікова. – При Старобільському гуманітарному хабі працює дитячий простір «Kinder hub», і наші волонтерки будуть займати із дітьми, поки мами проходитимуть навчання. Щодо Іршави й Ужгорода – ми вирішуємо це питання.
Юлія Сабаєва
