Хайп без грошей стає справжнім феноменом платформи YouTube. Герой нашого інтерв’ю - Захар Варавкін - продемонстрував, що креативність і здібності можуть переважити вагу інвестицій. Він довів, що немає нічого неможливого, а мрії можуть стати реальністю без значних фінансових витрат.
Юний 20-річний блогер народився і виріс на Дніпропетровщині, але живе та навчається у Полтаві. Хлопець розповів журналісту 0532.ua Михайлу Михайлюку про те, з чого розпочинався його шлях до золотого успіху та поділився проблемами, з якими зіштовхнувся у своїй діяльності після повномасштабного вторгнення.
Скільки років ти займаєшся блогерством?
- Я вже близько шести років займаюся блогерством. А, якщо бути точнішим, цим усім почав цікавитися ще з дитинства, з років шести. У другому класі вже писав свої пісні. Звичайно, це були треки на рівні другокласника, але все одно можна вважати, що з цього і починалася моя кар’єра як блогера.
З чого розпочався твій шлях?
- Зі створення каналу про відео-ігри. Вони мене завжди цікавили. Я хотів робити огляди на них, висловлювати свої думки... Тому у 2018 році створив акаунт на відеохостингу "Квай". Цей сервіс був щось на кшталт тік-току, але з незначними відмінностями. Спочатку я оцінював там публікації різних користувачів, а потім захотілося щось викладати і самому. Тут мене не турбував такий сильний страх перед публікаціями, як на Ютубі, тому що «Квай» був менш серйозною платформою. Власне, я почав завантажувати відзняті відео на цей сервіс. Свій перший матеріал я присвятив власному подвір’ю. Ще й зараз пам'ятаю, що ця публікація отримала всього два лайки. З часом вирішив опублікувати свій власний трек. Це була пародія на пісню "Азино три топора" про гру "Клеш Рояль".
Телефон, з якого Захар записував свої перші відео
Чому ти вирішив створити ютуб-канал? Що на це вплинуло?
- Хотів розвиватися у блогерській сфері та думав про майбутні перспективи. Через це почав працювати з чимось більш серйозним - платформою YouTube. Я вже переміг свій страх перед публікаціями і мав впевненість у своїх здібностях. Таким чином вирішив створити свій власний канал на цьому популярному відео-хостингу. На початку було важко повірити, що я завдяки своєму контенту зможу колись заробляти на YouTube, бо не вірив в справедливість платформи та думав, що без фінансових вливань і рекламних витрат неможливо пробитися. Але це уявлення змінилося, коли я побачив, як одна проста школярка змогла набрати 800 тисяч переглядів на одній лиш пародії. Цей факт повністю зруйнував мої стереотипи та уявлення про YouTube. З того часу я почав вірити, що звичайні люди без професійної апаратури та фінансових вливань в рекламу можуть досягти успіху. Це стало відправною точкою у віру в хайп без грошей.
Якими темами ти зазвичай займаєшся у своїх блогах? Що саме знімаєш?
- У своїх блогах я займаюся пародіями на популярні пісні про мобільні відеоігри. Зазвичай я створюю контент, який цікавить дитячу та підліткову аудиторію від 6 до 13 років. Однак треба зауважити, що маю три ютуб-канали, де аудиторія може трохи відрізнятися. Серед них - "Німред" з 611 тисячами підписників, "Захар Експлейзер" з 9.5 тисячами підписників і "Нічні пригоди Експлейзера" з 17 підписниками. Тому теми, які я обираю, можуть варіюватися залежно від каналу.
(Не) професійна апаратура, через яку Захар робить контент
Що тебе надихає цим займатися?
- Мене надихає те, що моя творчість привертає увагу. Також головним натхненням є люди, які мене дивляться. До речі, серед своїх підписників я знаходжу однодумців, котрим цікаво спілкуватися на ті теми, що і мені. Ну, і матеріальна винагорода також займає не останнє місце, яка надихає на нові відео.
Де ти відчув свою першу славу?
- Це була пародія про мобільну гру про "Бабку Гренні" на композицію групи Френдзона "Аскорбінка". Там якби теж така дитячо-підліткова аудиторія. На цій пісні за декілька місяців зібралося 10 тисяч переглядів. Для мене 300 переглядів вже були успіхом, а тут 10 тисяч. Такі захмарні цифри я навіть не міг уявити. В основному саме тут я і відчув свою першу славу.
На чому ти вперше, так би мовити, хайпонув?
- Сталося це 20 серпня 2019 року, після того, як я випустив пародію "Ты бабуля, я внучок" на хіт "Пчеловод". Можна багато розповідати про ці відчуття, адже за першу годину було вже зафіксовано двісті переглядів. На той час для мене це був дуже великий результат. Я прогнозував лише 20 тисяч переглядів, але не очікував, що їх буде цілих 50 мільйонів. Постійне зростання цифр викликало у мене суміш емоцій. Чесно кажучи, я був шокований і мене навіть періодично кидало в жар.
Відео за цим посиланням.
Пам’ятаю, коли цифри на цій пародії досягли тільки 10 мільйонів, на підсвідомому рівні я вже боявся і подумки благав: "Не треба, досить. Хай там трохи менше набирає. Мені страшно. Я звичайний хлопець із села ". Згодом я звик до цього і вже почав розуміти, що саме ця пісня приведе мене на новий рівень. В основному після цієї композиції я б не сказав, що моє життя кардинально змінилося, але кількість підписників збільшилася з 300 осіб до 600 тисяч.
У тебе тоді вже була підключена монетизація?
- Ні, тоді ще у мене монетизації не було. Її можна підключити тільки тоді, якщо загальна кількість годин переглядів складає 4 тисячі і коли в тебе є мінімум 1 тисяча підписників.
Скільки часу йде на підготовку, зведення звуку та монтаж?
- Час, який я витрачаю на підготовку, зведення та монтаж відео, залежить від конкретного ролика. Зазвичай на написання тексту я витрачаю від 15 хвилин до кількох годин чи навіть днів, а на запис відео - приблизно годину. Монтаж займає набагато більше часу, оскільки потрібно підібрати матеріал для відеоряду. Також потрібно витратити час на публікацію та оформлення. Якщо підсумувати всі ці дії, то весь процес займає мені близько 3 або 4 години.
Відверто кажучи, раніше я більше старався і працював навіть у команді. У мене був знайомий, який робив для мене біти та, зокрема, ще одна людина працювала над зведенням для треків. У такому випадку це все реально було зробити мінімум за три дні.
Як до твого блогерства ставляться в родині та університеті? Мабуть, уже став зіркою Павлоградського району?
- Певною мірою можна сказати, що став зіркою. Батьки ставляться нормально до мого захоплення. Не чув негативних відгуків від рідних та знайомих. Єдину критику я спостерігав тільки від вчителів щодо використання лайливої лексики в публікаціях. З одного боку, я підтримую свободу творчості, і такі нецензурні слова можуть використовуватися відповідно до контенту. Але коли моя творчість перетворилася в комерцію, я відмовився від цих слів, які викликали сміх та доповнювали гумор. Це було зроблено з двох причин: по-перше, могли вимкнути монетизацію, а по-друге, мене дивилося багато дітей, і навіть їхні батьки писали і говорили: "Через тебе діти починають матюкатися". Іноді хотілося їм написати: "Та вони знали ці слова задовго до того, як побачили мене". Однак після цих коментарів я дійсно задумався. Мене ж дивляться багато дітей й беруть з мене приклад. Через це я вирішив мінімізувати свої висловлювання, якщо це не вплине на якість контенту.
Які виклики виникають у тебе як у блогера?
Найбільшим викликом є вигорання. Раніше для мене було нормою випускати по одній пісні на місяць, але, коли ринок почав змінюватися, я вже став робити по одній пісні на тиждень. Через нові зміни більший акцент ставився на кількість, а не на якість контенту.
Здебільшого, коли блогерство стає вже не просто захопленням, а перетворюється на роботу - треба створювати значно більше контенту. Тому, власне, стресу стає багато, і вигорання таким чином дає про себе знати.
Нам відомо, що ти навчаєшся на журналіста в Полтавському національному педагогічному університеті ім. В. Г. Короленка. Розкажи, чому саме обрав цей шлях?
Можливо, тому що журналістика і блогерство мають певні спільні риси. Крім того, я завжди люблю писати і іноді створюю креативні тексти. Мої друзі та знайомі часто говорили, що це моє покликання. Тому у зв’язку з цим вже у восьмому класі задумувався вступати на журналістику. Я відчував, що цей вектор мені дійсно потрібен. Хоча не можу сказати, що точно буду працювати журналістом. Медійна сфера ж досить багатогранна. З дипломом журналіста можна працювати в будь-якій галузі, пов'язаній з комунікаціями, що безпосередньо стосується моєї діяльності на YouTube.
Крім того, окрім YouTube-каналу, я пишу різні художні твори, в яких висловлюю свою думку та займаюся матеріалами про власні сни. Мені здається, що це все також має відношення до журналістики.
Чи спілкуєшся ти зі своїми глядачами?
Так, спілкуюся, але не з багатьма. Зараз активно переписуюся тільки з одним з моїх підписників. Йому 15 років, він мене дивиться з 2020 року. Тобто вже 4 роки ця людина цікавиться моєю творчістю. До речі, ми наразі готуємо спільний трек і вже спілкуємося не просто як автор і підписник, а навіть як друзі.
Скільки раніше ти заробляв на своїх роликах?
За ролик найменша монетизація складала кілька доларів, а найбільший заробіток становив трохи більше тисячі доларів. На період 2020 року мій заробіток від кількості переглядів всіх відео коливався в межах від 300 до 500 доларів. Можна сказати, що я отримував приблизно середню зарплату українця.
А чому зараз після повномасштабного вторгнення не надходять кошти за багатомільйонні перегляди?
Після повномасштабного вторгнення я «заморозив» свій найвизначніший канал «Німред», з якого і надходили кошти за мої відео. У зв’язку з війною за перегляди з країни-агресорки більше не платили, бо платформа відключила РФ рекламу. Відверто кажучи, крім українських користувачів, на цьому ютуб-каналі здебільшого мене дивилася російська аудиторія. Врешті-решт, через нові виклики я сам вже не захотів би заробляти кошти з російських переглядів, бо війна остаточно розставила всі крапки над «і».
Над якими проєктами ти плануєш працювати?
З часом я планую трохи змінити свій ютуб-канал "Німред" і займатися створенням контенту для англомовної аудиторії. Це буде контент, який я зможу робити, навіть не знаючи англійської мови. Його можна створювати за допомогою Гугл-перекладача.
На які теми будеш робити контент?
Я буду продовжувати знімати відео на ту ж саму тематику - популярні дитячо-підліткові персонажі, але вже англійською мовою. На жаль, це будуть вже не пісні. Але хоча можна спробувати записувати їх на ламаній англійській. Думаю, це буде виглядати навіть комічно.
Як гадаєш, якби не війна ти б зараз досяг вершини?
На це питання важко відповісти, адже перед повномасштабним вторгненням мій основний канал "Німред" почав занепадати, бо через конкуренцію та втрату популярності перегляди стали зменшуватися. Тому для мене вже 50 тис. переглядів було багато, не кажучи вже про мільйони.
Що б ти порадив журналістам чи блогерам-початківцям?
Паралельно з тим, щоб прокачувати свій канал, необхідно розвивати себе як особистість: намагайтеся працювати над собою та постійно самовдосконалюватися. Ймовірно, якщо цифри пропадуть, а канал, до прикладу, заблокують, ти нікуди не зникнеш й зможеш це все відродити. У такому випадку, якщо ти втратиш свою аудиторію, набереш її наново, оскільки в тебе буде уся ця необхідна сила.
***
Редакція 0532.ua бажає Захару успіхів та великих досягнень в омріяній сфері. Наостанок хочеться зазначити, що саме така прогресивна молодь і є прикладом для інших. Адже наполегливість та кропітка праця нашого героя стверджує - "пробитися" можна не тільки завдяки фінансам, але й через талант і креативні здібності.
Нагадаємо, до Дня волонтера ми записували інтерв'ю з відомою активісткою Наталією Гранчак, яка розгорнула в Полтаві велику громадську організацію.
Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.
