Народні прикмети на 6 червня 2021 року: що не можна робити в цей день
Заборонено цієї неділі зрізати або зривати квіти і ставити їх у вазу. Вважається, що вони швидко зів'януть і віднесуть з собою свіжість любові і сімейне благополуччя.
Не можна переходити дорогу, якщо її перебігла чорна собака. В іншому випадку почнуться проблеми в особистому житті. Причому чим більше буде пес, тим страшніше виявляться біди.
Не слід 6 червня нікому розповідати про свої труднощі. Інакше вони не тільки не вирішаться, але стануть настільки тяжкими, що впоратися з ними поодинці вже не вийде.
Не рекомендується в цей день влаштовувати велике прання або самому довго лежати у ванні. Наші предки вірили, що так можна змити з себе удачу.
Сни в цю ніч повитягують ваші погані якості або звички, від яких пора відмовитися. Сновидіння краще трактувати з фахівцями, щоб не наробити невірних висновків. Т
акож, 6 червня 2021 року православні віряни вшановують преподобного Симеона Стовпника.
Преподобний Симеон Стовпник народився в 521 році в Антіохії Сирійській від благочестивих батьків Іоанна і Марфи. Свята Марфа з юних років призначала себе до безшлюбної життя і прагнула до чернецтва, але батьки наполягали на вступі в шлюб з юнаком Іоанном. Після старанної молитви в церкві в ім'я святого Іоанна Предтечі преподобної вона підкорилася волі батьків і вступила в шлюб.
У подружньому житті свята Марфа прагнула у всьому догоджати Богу і своєму чоловікові. Часто вона молилася про дарування їй дитини і обіцяла віддати її на служіння Господу. У своєму явленні святий Іоанн Предтеча відкрив благочестивій Марфі, що у неї народиться син, який буде служити Богу.
Народжена дитина була названа Симеоном і хрещена у віці двох років. Коли Симеону йшов шостий рік, в місті Антіохії стався землетрус, під час якого загинув його батько. Симеон під час землетрусу був в церкві. Вийшовши з неї, заблукав і сім днів провів у прихистишої його благочестивої жінки.
Знову в явленні з'явився блаженній Марфі Іоанн Предтеча, який вказав, де знаходиться її син. Мати святого, знайшовши свою дитину, оселилася після землетрусу в передмісті Антіохії.
Ще в дитинстві святому Симеону кілька разів являвся Господь Ісус Христос, який передбачив йому майбутні подвиги і нагороду за них. В шість років юнак Симеон пішов в пустелю, де деякий час перебував на самоті. В цей час його охороняв і плекав світлоносний Ангел і, нарешті, якиий привів його у відокремлений монастир, настоятель якого, ігумен Авва Йоан, трудився на стовпі, та любов'ю прийняв його.
Через деякий час святий Симеон звернувся з проханням до старця Іоанна дозволити йому теж змагається на стовпі. Зробивши постриг семирічного хлопчика в чернецтво, Авва Йоан сам звів його на цей стовп. Юний подвижник, зміцнюваний Господом, швидко зростав духовно, перевершуючи в подвигах свого досвідченого наставника. За суворі подвиги святий Симеон отримав від Бога благодатний дар зцілень.
Слава про подвиги юного ченця почала поширюватися за межі обителі, і до нього почали приходити з різних місць ченці і миряни, які хотіли почути його поради і отримати зцілення від хвороб. Смиренний подвижник продовжував користуватися настановами свого духовного керівника Авви Іоанна. На 11-му році життя юнак вирішив боротись на більш високому стовпі, до вершини якого вели 40 ступенів. До місця подвигів преподобного прийшли єпископи Антіохійський і Селевкійскій, які висвятили святого подвижника в сан диякона, а потім дозволили йому зійти на новий стовп, на якому преподобний Симеон трудився протягом 8 років.
Преподобний Симеон полум'яно молився про дарування йому Святого Духа, і свята молитва подвижника була почута. Дух Святий зійшов на нього у вигляді свічки, що горить, надавши йому Божественної Премудрості. Поряд з усними повчаннями святий Симеон посилав письмові повчання про покаяння, чернецтві.
Після смерті старця святий Симеон так влаштував своє життя: зі сходу сонця до 9 години пополудні він молився, потім до заходу сонця читав книги і переписував Святе Письмо, після чого знову вставав на молитву і молився всю ніч. Коли починався новий день, він, трохи відпочивши, зі сходом сонця починав звичайне молитовне правило.
Преподобний Симеон завершив подвиги на другому стовпі і за вказівкою Божею переселився на Дивну Гору, залишивши в своєму монастирі досвідченого старця для керівництва ченцями.
Сходження на Дивну Гору ознаменувався явленням Господа, що стояв на вершині пагорба. Святий Симеон продовжив подвиги на тому місці, де бачив Господа, спочатку на камені, а потім на зведеному знову стовпі. Преподобному Симеону було відкрито майбутні події, так, він передбачив смерть архієпископа Антіохійського Єфрема і хворобу єпископа Домна, що спіткала його в покарання за милосердя.
Нарешті, преподобний Симеон передбачив місту Антіохії землетрус і переконував усіх мешканців покаятися в гріхах. На Чудовій Горі святий Симеон влаштував монастир, храм якого будували зцілені їм від хвороб люди, на знак подяки за надану їм милість. Для потреб монастиря преподобний випросив молитвою джерело води, і одного разу, під час нестачі зерна, за його молитвою до Господа, в коморі обителі збільшилась пшениця. У 560 році за наказом Господа святий подвижник на 39-му році життя прийняв від єпископа Селевкійского Діонісія священний сан. 75-ти років преподобний Симеон був попереджений Господом про швидку свою кончину. Він закликав братію монастиря, дав їм в прощальну бесіду і благословення, і мирно відійшов до Бога в 596 році, попрацювавши в подвиг столпничества 68 років. Як за життя, так і після смерті преподобний здійснював чудеса, зцілюючи сліпих, кульгавих і прокажених, багатьох рятував від звірів, виганяв бісів і воскрешав мертвих.
