25 травня професійне свято відзначають філологи. З цієї нагоди кореспондент "3849.com.ua" провів експрес-інтерв'ю серед студенток факультету української філології та журналістики Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
- Яке твоє ставлення до нового українського правопису?
- Я підтримую його, адже, завжди пригадую Івана Огієнка, який започаткував цей правопис, який згодом заборонили. Я вважаю, що він дійсно питомо український. Звичайно, нам буде складно знову звикнути до нього, тому що лексеми трішки відмінні від тих, якими ми користуємось щоденно, до прикладу: "вирій", а не "ирій", "індик" – "индик", але все ж це наше українське, і ми повинні його розвивати та ні в якому разі не забувати про новий правопис, а продовжувати вивчати. Мені ці норми подобаються.
На мою думку, новий правопис мають дійсно всі сприйняти, "перемикатися" на нього та використовувати в повсякденному житті, щоб не забувати про національну ідентифікацію і, взагалі, про нашу націю загалом.
- Чи можна вважати новий правопис початковим шляхом до "чистої" української мови?
- Я б сказала, що він не початковий, бо українська мова проривається крізь сотні заборон вже давно. Цей шлях тривалий і тернистий. Уявіть, як було мові, коли її 100 років намагалися зрусифікувати і, взагалі, знищити, а вона, як травичка проростала крізь асфальт, набираючись сил.
Вважаю, що новий правопис – це ще один крок для ствердження та уніфікації української мови. Мені подобається те, що блогери і журналісти активно використовують новий правопис. Це свідчить про їхню свідомість і підтримку. У публіцистичному мовленні постійно фігурує слово "проєкт", бо це круто, це про нашу ідентичність. Я радію, що молодь сприймає нові правила, легше адаптується до них, бо ж за нами майбутнє.
- З новим правописом з'явилася можливість варіативності. Це допоможе відокремити зайве від української мови?
- Я думаю, варіативність ввели для того, щоб людям легше було адаптуватися до нового правопису. Однак, це потрібно використовувати максимум років п’ять. Тому, що для учнів, які складають ЗНО потрібен один правильний варіант. А з іншого боку, ми ж знаємо, що мова - живий організм, вона не може бути точною, як математика, наприклад. Кожне правило нового правопису потрібно розглядати детально й ухвалювати рішення щодо варіативності. Зайве? У нашій мові немає нічого зайвого, зважаючи на шлях, який вона подолала. Цінуймо її.
- Кілька слів про новий правопис, чи щось з чим не погоджуєшся?
- Загалом, моя думка позитивна. Я повністю підтримую те, що сказали дівчата, бо це дійсно повернення до того правопису, який був до зросійщення України, українського народу. Я за прогресію, за повернення питомо українських норм. Щодо конкретних прикладів, то можна взяти текст до 20-х років XX століття, оригінальний, я маю на увазі, і побачити теперішні правила нового правопису, які фунціювали тоді. Письменники писали "крови", "любови", це для них було звичним. Літературні твори є безпосереднім підтвердженням того, що правила нового правопису не вигадані, вони просто відновлені. Логічний розвиток мови, який, на жаль, був перерваний циркулярами, тепер відновлено. Це так тішить мене як філологиню і свідому українку.
- На твою думку, якиз ще змін потребує український правопис? Чи є такі моменти, які потребують поліпшення, спрощення?
- Так, я думаю, що потрібно, тому, що в українській мові ще дуже багато російських слів. Але є відповідники українські, якими ми повинні користуватися. Навіть у словниках досі є зросійщені лексеми, які записані нашими літерами, але це все кальки. Та все ж таки, наша мова має аналоги питомо українських слів, і тому необхідно оновити словники.
Як на мене, то потрібно змінювати і додавати в українську мову, бо це не сталий організм, а такий, якому треба розвиватися та збагачуватися. Тому нам потрібно працювати і працювати над мовою.
- Були проведені опитування щодо нового правопису, чи прийнятно те, що правопис винесли на розгляд пересічних людей?
- На мою думку, ні! Адже обов’язково будуть ті, хто скаже, що йому цей правопис зовсім не подобається, бо негарно звучить й ріже вухо. Так, спершу він може бути незвичним, але зрештою, хтось може наполягати, що він некрасивий, хоч це не так.
Важливо зрозуміти: правопис не мусить бути красивим - він мусить бути правильним. Він мусить відображати особливості мови, подобається це комусь чи ні.
Правопис - це наука. Тому нехай лікар лікує, коваль - кує, а науковці пишуть правопис.
Також, я думаю, що новий правопис дещо кращий, питоміший, українській мові за той, що був. Законними стали правила скрипниківки - Харківського правопису 1928 року.
Але цей правопис не є досконалим, бо майже всюди поруч із власне українським подано радянський варіант правопису.
Читайте також:"У День філолога про актуальне: українську мову, реформу правопису та комплекс меншовартості".
