Тростянчанин звернувся до свого 14-річного сина Артема Сулиги, який вночі 17 лютого втік з дому.
«Мій любий синку, серце моє. Я пишу тобі, сподіваючись, що ти прочитаєш. Ти перевіряєш нашу любов до тебе? Ми з твоєю мамою ось-ось помремо без тебе. Мій сину, ми щороку зменшуємо своє життя, щоб додати його тобі та твоїм братам. Пам’ятаєш, як я колись тримав тебе на плечах, щоб ти виглядав вищим? Ти пам’ятаєш всі гарні спільні моменти? Пам’ятаєш, коли я вчив тебе, як вперше тримати молоток? Натомість, коли ти стукав цвяхом, ударив мене по пальцю, я відчував біль і всеодно посміхався. Пам'ятаєш, коли я супроводжував тебе під час лікувальних поїздок, і ти спав на на моїх руках у лікарні? Відчував, як б’ється моє серце, і ти запитував у мене: «Тату, чому твоє серце так бурхливо б'ється?». Я відповів: «це ритм водоспаду любові та переживання за тебе». І ти запитуєш мене: "чому ти плачеш, тату?" Я відповідаю вам з посмішкою і кажу тобі: "це мої сльози щастя з приводу твого одужання та вирішення проблем зі здоров'ям, які тебе вразили, і ми піклувались і страждали заради того аби покласти їм край". Ти, моє кохання,коли вийшов з дому, ти постукав нам у серця. Ми вмираємо без тебе. Я знаю, що ти розумний і хочеш їздити по всьому світу, керуючи сучасною вантажівкою, як ти завжди розмовляв зі мною. Нехай у тебе є те, що ти хочеш, але для цього потрібно ,щоб ти навчився і закінчив військову службу. Тобі потрібно серце батька і матері, щоб піклуватися про себе ,і допомогти досягти своєї мрії. Твій дім та родина - це тепло для тебе. Мій син переможе, ми з твоєю матір’ю ніколи не переставали плакати від страху та любові до тебе. Повертайся, коханння, щоб разом досягти наших та твоїх мрій. Не соромся, ми чекаємо на тебе», - написав він у фейсбуці.
